Ілона Гвоздьова

Мене звуть Ілона, я одружена, мені 35 років, маю доньку Рію (8 років) та сина Домініка (3 роки).
Моє призначення жити на сцені і дарувати своїм глядачам щастя почалося ще в далекому 1991 році.

Ми переїхали до Дніпра з батьками, точніше, батьки відвезли мене до Дніпра і залишили на 3 роки з нянею, іноді відвідуючи мене!

Тато відвів мене на танці в 3 роки, бо думав, що у мене "криві ноги", у мене він був справжній поціновувач жіночої краси і не міг допустити, щоб дочка виросла негарною!😅

Так я почала свої перші танцювальні "ПА", вивчаючи бальні танці до 16 років, паралельно працюючи з татом на ринку і заробляючи з 10 років свої перші власні гроші на кишенькові витрати.

При виборі вищого навчального закладу, як і всі батьки, мої хотіли, щоб я вступила до серйозного університету і отримала серйозну гарну освіту!

Саме тому тато вирішив, що мені потрібно вступити до ДНУ на факультет міжнародних та дипломатичних відносин. І ось через рік курсів і додаткових занять в університеті я не пішла на вступні іспити, точніше, пішла в інший університет і здала іспити на спеціальність хореограф-постановник на кафедрі сучасної хореографії дніпропетровської філії КНУКІМ.

Ця новина приголомшила моїх батьків, і зараз, згадуючи їхні слова, я їм настільки вдячна, що вони не лаяли мене і не відмовляли, а просто батько сказав таку фразу:

"Дочка, ти повинна отримати максимум знань і реалізувати свій потенціал, щоб ніколи не шкодувати про свій вибір"

Тепер, згадуючи його слова і нехай мій тато почує мене на небі, я можу з упевненістю сказати:

"Тато, я ВПОРАЛАСЯ, ти можеш пишатися мною"

Під час першого курсу університету я вже отримала свій перший педагогічний досвід і провела його в дитячому садку та середній школі! Згадуючи цей рік, я можу точно сказати, що це було пекло, але саме цей досвід закохав мене в роботу з дітьми і дав зрозуміти, що я хочу не тільки стати артистом, але й бути педагогом і навчати дітей і взагалі всіх, хто хоче навчитися танцювати! Мені здавалося, що там я не тільки отримала педагогічний досвід, але й стала мамою, психологом, філософом і отримала нові знання та навички в роботі з дітьми та дорослими!

Через рік навчання в Дніпрі, обставини склалися так, що весь наш курс був змушений поїхати до Києва в головний корпус КНУКІМА і вирішити питання про подальше існування філії, нам було запропоновано кілька варіантів, і в результаті з усього курсу з 25 осіб, тільки 6 переїхалися і залишилися в Києві.

І це був третій переломний і знаковий момент у моєму житті.

У 18 років я залишилася одна в Києві, і це були найважчі та найкращі студентські роки.
Було важко, тому що я навчалася в першу зміну в університеті, в другу зміну працювала на 2-3 роботах, а з пн-нд танцювала ще й в нічних клубах, різні траплялися історії, та це мене загартовувало і кожна робота надихала по своєму та залишила величезний досвід.

В 2009 році мені видався шанс потрапити на телевізійний ТВ проєкт «Танцюють Всі-2 сезон» і я стала фіналісткою цього проєкту. На той момент це був перший й найвідоміший танцювальний проєкт в Україні. Потрапити в 20ку найкращих танцівників країні було великим досягненням. З того моменту почалась моя телевізійно танцювальна карʼєра і проєкті понеслися як сніжний ком: ТАНЦЮЮТЬ ВСІ, Танцюють всі повернення героїв, Х-фактор, танці з зірками, холостяк,зважені та щасливі, фабрика зірок, різні фестивалі, презентації,кліпи і так далі. За цей час я встигла бути не тільки танцівницею а й хореографом-постановником, та отримала вищу освіту і стала магістром сучасної хореографіі. Участь у різних проєктах дала мені всеукраїнську впізнаваність та відомість. У 2018 році стала переможницею проєкту «Танці з зірками у парі з Ігорем Ласточкіним».

В 2017 році - започаткувала свою власну танцювальну студію і встигла зібрати більше 100 талановитих учнів і дітей, також і досі працюю викладачем хореографіі в КНУКІМ і маю свою власну авторську методику з дисципліни «мистецтво балетмейстера». Також мала досвід в іншому закладі інститут мистецтв їм. Бориса Грінченка та була куратором курсу.

За останні 1,5 роки зі мною відбулися неймовірні трансформації - переоцінка цінностей і поглядів. Війна в Україні змусила нас подивитися на наші життя. Вона висвітила всі світлі та темні сторони, показала хто є хто. Вважаю, що зараз найголовніше - зберегти ментальне та психологічне здоров’я жінок та дітей, зняти емоційне навантаження та попри все намагатися жити і бачити позитив, щоб бути потужним тилом наших захисників. Поки наші воїни боронять нашу країну, наші жінки мають думати про світле майбутнє дітей! Саме тому я ініціюювала заснування ЖІНОЧОГО КЛУБУ - Ukrainian Woman Unity (UWU), який став точкою опори для багатьох українських дівчат та жінок. Зустріла чудову жінку Анну Малиновську, з якою ми вдвох робимо гарні добрі справи. Я знову повернулася до викладання в Університеті та дитячих студіях,також активно веду персональні уроки для жінок і сімейних пар. За цей період нам вдалося зібрати понад 1000000млн гривень на допомогу для різних історій (ЗСУ, відбудування пошкодженого майна, гуманітарна допомога, онкологія, діти з вадами, врятування музею, допомога різним батальйонам, реабілітація постраждалих дітей та військовополонених) і я з командою надалі продовжуємо працювати та допомагати нашій країні.